Словник української мови (1927)/ворчати
| ◀ ворушня | Словник української мови В ворчати |
вор'я ▶ |
|
Ворча́ти, чу́, чи́ш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.
| ◀ ворушня | Словник української мови Борис Грінченко В ворчати |
вор'я ▶ |
|
Словник української мови — В
ворчати
Борис Грінченко
1927
Ворча́ти, чу́, чи́ш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.