Словник української мови (1927)/ворох
| ◀ вороття | Словник української мови В ворох |
ворохібини ▶ |
|
Во́рох, ха, м. 1) Куча. Шух. I. 178. У во́росі погуто́рити. Поговорить в компании. Шух. I. 41, 50. 2) Куча невеянного зернового хлеба. Пшениці ворох був не вкритий. Алв. 69. Ні жадної скирти не осталося — він усі помолотив. Вороха так до неба. Грин. II. 69.