Словник української мови (1927)/вориння
◀ ворина | Словник української мови В вориння |
воріг ▶ |
|
*Вори́ння, ня, соб. 1) Жерди. 2) Изгородь из жердей. А плай радісно підіймався у гору поміж вориння. Коцюб.
◀ ворина | Словник української мови Борис Грінченко В вориння |
воріг ▶ |
|
Словник української мови — В
вориння
Борис Грінченко
1927
*Вори́ння, ня, соб. 1) Жерди. 2) Изгородь из жердей. А плай радісно підіймався у гору поміж вориння. Коцюб.