Словник української мови (1927)/волосина

by Борис Грінченко

◀ волосець

Словник української мови Борис Грінченко В волосина

волоситися ▶

Київ: Горно, 1927

Волоси́на, ни, ж. Один волос, волосинка. Рудч. Ск. I. 105. Присмалив там золоту волосину (з коня) — тут прибігає кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. I. 108. Одна була волосина, та й ту гнида одкусила. Нп. За сю ніч і на волосину не заснула, т. е. не заснула и чуточку, ни на минуту. Мир. Пов. I. 120. Ум. Волоси́нка. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201.