Словник української мови (1927)/волос
| ◀ волоочок | Словник української мови В волос |
волосення ▶ |
|
Во́лос, са, м. 1) Волос. Без божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 27. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. Рудч. Ск. II. 90. Во́лос часто значит волоса, все волоса на голове: У волиночки коса з золотого волоса щирий бір освітила. АД. I. 83. Не покинь же мене, боже, як мій волос побіліє. К. Псал. 161. Во́лосом світи́ти. Быть девицей. Ном. № 8884. Во́лосом засвіти́ла. Говорится о замужней женщине, когда у нее спадет очі́пок. Ном. № 3994. 2) Опухоль с нарывом на пальце. Кому чи трясцю одігнати, од заушниць, чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. III. 13. Во́лос вилива́ти. Лечить известным образом во́лос. О. 1862. X. 36. 3) Гусеница Euprepia. *4) Зубная боль (с флюсом). Як болять у дитини зуби, то це в нас називається волос. Крим. Ум. Волосо́к, волосо́чок.