Словник української мови (1927)/волокти

by Борис Грінченко

◀ волоком

Словник української мови Борис Грінченко В волокти

волоктися ▶

Київ: Горно, 1927

Волокти́, чу́, че́ш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189.