Словник української мови (1927)/воздух

by Борис Грінченко

◀ воздобний

Словник української мови Борис Грінченко В воздух

воздуховий ▶

Київ: Горно, 1927

Во́здух, ху, м. 1) = Пові́тря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926. *Мн. Во́здухи. Він аж присів на задніх ногах, а передніми повис у воздухах. Лепкий. 2) Воздух (церк. утв.). Ном. № 14182. Ум. Воздушо́к.