Словник української мови (1927)/водити
| ◀ водильця | Словник української мови В водити |
водитися ▶ |
|
Води́ти, жу́, диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Нп. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Шевч. 235. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. Ном. № 13585. 2) Одевать. Що ти мене як старця у драному водиш? Екатериносл. г. Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. 849. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. Грин. III. 233. 3) Тянуть дело, водить. Довго він тебе водитиме! Рудч. Ск. II. 58. *4) Старці́в води́ти. Странствовать, скитаться, бедствуя. Я був і в Таврії, я скрізь там старців водив і вівці пас і сіно косив і шкури солив. Пирят. у., Конон.