Словник української мови (1927)/вовкувати
| ◀ вовконог | Словник української мови В вовкувати |
вовкуватий ▶ |
|
Вовкува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть волком. Не перестане, мабуть, князь поти князювати, поки вовк вовкувати. К. Бай. 39. Він почує своє ім'я святе вовкулакуючи, дак і годі вовкувати, бо то не прирожденний вовк, а зроблений. Г. Барв. 453.