Словник української мови (1927)/владика
| ◀ владати | Словник української мови В владика |
владикувати ▶ |
|
Влади́ка, ки, м. 1) Владыка. К. МХ. 10. Своя рука — владика. Чуб. I. 258. І не верстовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простелються і не знайдуть шляхів тих владики. А раби тими шляхами позіходяться докупи. Шевч. 629. 2) Архиерей, владыка. Борода як у владики, а сумління як у шибеника. Ном. № 180.