Словник української мови (1927)/вишкварка
| ◀ вишкварити | Словник української мови В вишкварка |
вишкварювання ▶ |
|
Ви́шкварка, ки, ж. 1) Вытопка, остаток после вытопки жира, сала. Зосталися самі вишкварки. Ном. № 1929. За ма́сляні ви́шкварки не помири́лись, — т. е. из-за пустяка поссорились. Ном. № 3513. *2) Переносно: последыш, выродок. 3) Горячий, вспыльчивый человек. Це така вишкварка, що краще не чіпай його. Звен. у. Ефр.