Словник української мови (1927)/вицюкувати
| ◀ вицупити | Словник української мови В вицюкувати |
вицюркати ▶ |
|
*Вицю́кувати, кую, єш, сов. в. ви́цюкати, каю, єш, гл. Не спеша ударяя топором, что-либо смастерить. Мене сокира прохарчує, на хліб собі вицюкаю. Пир. у. Конон.