Словник української мови (1927)/вицвічити
◀ вицвітати | Словник української мови В вицвічити |
вицвяхувати ▶ |
|
Ви́цвічити, чу, чиш, гл. Проучить; высечь.
◀ вицвітати | Словник української мови Борис Грінченко В вицвічити |
вицвяхувати ▶ |
|
Словник української мови — В
вицвічити
Борис Грінченко
1927
Ви́цвічити, чу, чиш, гл. Проучить; высечь.