Словник української мови (1927)/виходитися
| ◀ виходити | Словник української мови В виходитися |
виходить ▶ |
|
Ви́ходитися. См. Вихо́жуватися.
Вихо́дитися, диться, сов. в. ви́йтися, деться, гл. безл. 1) Только несов. в. Выходить. А з дверей виходилось на один широкий ґанок. Федьк. 2) Выходить, выйти, случиться. Пішли, — аж не так вийшлося. О. 1862. VI. 59.