Словник української мови (1927)/витрушувати

by Борис Грінченко

◀ витрушування

Словник української мови Борис Грінченко В витрушувати

витрушуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Витру́шувати, шую, єш, сов. в. ви́трусити, шу, сиш, гл. 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыске. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. *— краді́жку в ко́го. Находить, найти у кого-ниб. поличное, поймать с поличным. Крим. 3) — са́жу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.