Словник української мови (1927)/витручувати
| ◀ витрухатися | Словник української мови В витручувати |
витрушування ▶ |
|
*Витру́чувати, чую, єш, гл. Выталкивать. Витру́чувати з заду́ми. Выводить из задумчивости. Озвалася воротарка, витручуючи гетьмана з задуми. Лепкий.