Словник української мови (1927)/витолочувати
| ◀ витолочити | Словник української мови В витолочувати |
витонути ▶ |
|
Витоло́чувати, чую, єш, сов. в. ви́толочити, чу, чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать. Не дали мені й зібрать того ячменю, увесь витолочили. Стор. II. 119. Всю траву витолочили гуляючи. Левиц. I. 350.