Словник української мови (1927)/виспівати

by Борис Грінченко

◀ виспів

Словник української мови Борис Грінченко В виспівати

виспіватися ▶

Київ: Горно, 1927

Виспіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́спіти, пію, єш, гл. 1) Созревать, созреть. Поки молодий, то сіренький, а як виспіє, то чорненький, неначе тхір. Стор. II. 165. 2) Поспевать, поспеть, успеть. Мнж. 136. Виспівайте, а я тут поки сам одбиватимусь. КС. 1882. III. 612. Наче й на однім місті сиділа, а де треба — виспіла. Мнж. 121.

*Ви́співати, ваю, єш. См. Виспі́вувати.