Словник української мови (1927)/височитися
| ◀ височити | Словник української мови В височитися |
височінь ▶ |
|
*Ви́сочитися, чуся, чишся, гл. Уйти просачиваясь, прососаться. Отут вода раз-у-раз бігла коло цябрин, підмивала цябрини, пісок височивсь — кирниця й завалилася. Крим.