Словник української мови (1927)/вислуга

by Борис Грінченко

◀ вислозадий

Словник української мови Борис Грінченко В вислуга

вислуговуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Ви́слу́га, ги, ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. I. 109. 3) Заслуженное, заработок за службу. Ум. Ви́служенька. На тім короваю три яблучка з раю: то ж тобі, Марусенько, вірна твоя вислуженька, що ти собі вислужила у милого бога. Рк. Макс.