Словник української мови (1927)/випрягатися

by Борис Грінченко

◀ випрягати

Словник української мови Борис Грінченко В випрягатися

випрядати ▶

Київ: Горно, 1927

Випряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. ви́прягтися, жуся, жешся, гл. Выпрягаться, выпречься, распрягаться, распречься, отпрягаться, отпречься. Се як віл у ярмі: коли не випряжеш, — не випряжеться. Ном. № 10013.