Словник української мови (1927)/випробовувати
| ◀ випрівати | Словник української мови В випробовувати |
випроваджати ▶ |
|
Випробо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́пробувати, бую, єш, гл. Испытывать, испытать. (Бог) випробовує святого. К. Псал. 24. Випробовуй їх, що з їх за люде вийдуть. О. 1862. VI. 37. Ви ж мене не знаєте, ви мене ні в якому ділі не випробували. Г. Барв. 163.