Словник української мови (1927)/випорювати

by Борис Грінченко

◀ випорхати

Словник української мови Борис Грінченко В випорювати

випосажити ▶

Київ: Горно, 1927

Випо́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́пороти, рю, реш, гл. 1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 11064. 2) Только сов. в. Выпороть, высечь. На всі боки випоров. Ном. № 4020.