Словник української мови (1927)/випар
◀ випанок | Словник української мови В випар |
випарити ▶ |
|
*Ви́пар, ру, м. 1) Испарение. І синій чад, змішавшись з нудним запахом воску та з випаром тіл, висів над глухим гомоном в хаті. Коцюб. 2) Выпаривание. Сл. Нік.