Словник української мови (1927)/випадковий
| ◀ випадати | Словник української мови В випадковий |
випадково ▶ |
|
Випадко́вий, а, е. Случайный. Щирість у нас річ випадкова, що якось несамохіть виявляється. Г. Барв. 378.
| ◀ випадати | Словник української мови Борис Грінченко В випадковий |
випадково ▶ |
|
Словник української мови — В
випадковий
Борис Грінченко
1927
Випадко́вий, а, е. Случайный. Щирість у нас річ випадкова, що якось несамохіть виявляється. Г. Барв. 378.