Словник української мови (1927)/винагородити
| ◀ винагороджувати | Словник української мови В винагородити |
винаджувати ▶ |
|
Винагоро́джувати, жую, єш, сов. в. ви́нагородити, джу, диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу… — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.