Словник української мови (1927)/вимолити
◀ вимоленець | Словник української мови В вимолити |
вимолитися ▶ |
|
Ви́молити, лю, лиш, гл. Вымолить. Буду благати господа і вимолю тобі вірну дружину. Стор. I. 198.
◀ вимоленець | Словник української мови Борис Грінченко В вимолити |
вимолитися ▶ |
|
Словник української мови — В
вимолити
Борис Грінченко
1927
Ви́молити, лю, лиш, гл. Вымолить. Буду благати господа і вимолю тобі вірну дружину. Стор. I. 198.