Словник української мови (1927)/виметний

by Борис Грінченко

◀ виметикувати

Словник української мови Борис Грінченко В виметний

вимивання ▶

Київ: Горно, 1927

Виме́тний, а, е. Исключенный, избавленный, из'ятый. Та тут, як правду казати, нема й однієї хати виметної од корости. Переясл. у. Злодіїв зловили, а Костянтин зостався виметний. Прилук. у.