Словник української мови (1927)/вилітати
| ◀ вилітання | Словник української мови В вилітати |
вилітувати ▶ |
|
Виліта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́летіти, лечу, тиш, гл. 1) Вылетать, вылететь. Ластівки вилітають, годину обіцяють. Ном. № 309. Вилітали запорожці на лан жито жати. Шевч. 61. 2) Взлетать, взлететь на что. Курча часто вилітає на квочку. Грин. II. 20.