Словник української мови (1927)/виложити
| ◀ виложистий | Словник української мови В виложити |
виложка ▶ |
|
Ви́ложити, жу, жиш, гл. 1) = Ви́класти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сделать налог. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).