Словник української мови (1927)/вилиці

by Борис Грінченко

◀ вилити

Словник української мови Борис Грінченко В вилиці

вилицювати ▶

Київ: Горно, 1927

Ви́лиці, ць, ж. мн. 1) = Ви́ла 2. Шух. I. 194. Так же как часть мотови́ла. Шух. I. 150. 2) В курке кремневого ружья пластинки, в которые вставляется кремень. Шух. I. 299. 3) В ножницах — часть от винта до острых концов. Шух. I. 153. 4) Часть цепа. См. Ву́голов. Шух. I. 166. 5) Боковая сторона морды четвероногого животного. У тих волів під вилицями, коло щелепів були такі нарости. Павлогр. у. (Залюбовск.). 6) Затылок рыбы. Шух. I. 224.