Словник української мови (1927)/викрутень

Ви́крутень, тня, м. 1) Извилина. Мо' в їх земля при купі, а в нас викрутні. Канев. у. 2) Плутня. Викрутнями перебувається. Ном. № 817. 3) Изворотливый человек. Бач, який викрутень. Ном. № 3019.