Словник української мови (1927)/видублювати
◀ видряпуватися | Словник української мови В видублювати |
видудлювати ▶ |
|
*Виду́блювати, люю, єш, сов. в. ви́дубити, блю, биш, гл. 1) О кожах: выделывать, выделать. Не їдуть чомусь чинбарі, нема кому шкури видубити. Пир. у., Конон. 2) Пропасть, погибнуть (в пожеланиях). Хай тобі вівці видубляться. Крим.