Словник української мови (1927)/видко
| ◀ видітися | Словник української мови В видко |
видло ▶ |
|
Ви́дко, нар. 1) Видно. Ой погляну в кватирочку — старенького видко. Мет. Ніч була темна, нічого не видко. Стор. I. 34. 2) Ясно, светло. Ти, місяцю, світи видко. Мет. 74. *3) Вводное слово. Видно, знать, повидимому, очевидно. Сл. Нік. *Він, видко, тут ніколи не бував. Ви, як видко, не тутешні. Крим.