Словник української мови (1927)/видавати
| ◀ видавання | Словник української мови В видавати |
видаватися ▶ |
|
Видава́ти, даю́, є́ш, сов. в. ви́дати, дам, даси, гл. 1) Выдавать, выдать, отпускать, отпустить. Мусила йти з ключами до комори видавати провизію на обід. Левиц. I. 363. 2) Давать, подавать, подать (о кушаньях). Уміла готувати, та не вміла видавати. Рудч. Ск. II. 192. 3) Отдавать, отдать замуж. Видає мене мати за старого заміж. Шевч. 15. Четверту доньку видала вже за дударчика. Гол. III. 463. 4) Давать, дать, родить. Копа видає по четверті зерна. 5) Издавать, издать (книгу). 6) = Видава́тися 4. Воно так само видає все яснішим та більшим. Ком. II. 89. 7) Говорить, сказать, представить. Смішне що небудь видать, мов у школі вчилась. Мкр. Н. 35. 8) — му́штри. Производить ружейные приемы. Чемеричка наряжалась в руб'я як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка; та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала, — ся, копистку взявши в руки, муштри видавала. Мкр. Н. 40. *Ви́давцем видава́ти. Выдавать счетом, мерою, в ограниченном количестве. Хліб видавцем видають. Звен. у. Ефр.