Словник української мови (1927)/вигублювати
◀ вигубити | Словник української мови В вигублювати |
вигубляти ▶ |
|
Вигу́блювати, люю, єш, сов. в. ви́губити, блю, биш, гл. Истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить. Сипав гряд буйний, вигублював скотину. К. Псал. 181. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17.