Словник української мови (1927)/вигрібати

by Борис Грінченко

◀ вигризати

Словник української мови Борис Грінченко В вигрібати

вигрібки ▶

Київ: Горно, 1927

Вигріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́гребти, бу, беш, гл. Выгребать, выгресть. Вигребла рукою… ямку. Грин. II. 143. Нащо курка гребе? На те, щоб вигребти. Ном. № 9843. Вигребе із печі жару. Стор. I. 207.