Словник української мови (1927)/вигоряти
| ◀ вигорювати | Словник української мови В вигоряти |
вигострювати ▶ |
|
Вигоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́горіти, рю, риш, гл. 1) Выгорать, выгореть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин. 2) Выгорать, выгореть; желтеть и сохнуть от солнца. Городи такі високі, що все вигоряє. Киев. у. Паша вигоріла до коріня. Стор. I. 50.