Словник української мови (1927)/вигонити
| ◀ виголюватися | Словник української мови В вигонити |
вигончастий ▶ |
|
Виго́нити, ню, ниш, гл. = Виганя́ти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Рудч. Ск. I. 62. Скот вигонила із города. Рудч. Ск. I. 194.