Словник української мови (1927)/виголювати

by Борис Грінченко

◀ виголошувати

Словник української мови Борис Грінченко В виголювати

виголюватися ▶

Київ: Горно, 1927

Виго́лювати, люю, єш, сов. в. ви́голити, лю, лиш, гл. 1) Обривать, обрить, выбривать, выбрить. *2) Выстригать, выстричь. Сл. Нік. Виголили йому лоб. Стор. II. 81.