Словник української мови (1927)/вигадувати
| ◀ вигадування | Словник української мови В вигадувати |
вигадчиця ▶ |
|
Вига́дувати, дую, єш, сов. в. ви́гадати, даю, єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. I. 23. Глухий не почує, то вигада. Посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. I. 14. 2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого.