Словник української мови (1927)/вибувати
| ◀ вибрязкувати | Словник української мови В вибувати |
вибудований ▶ |
|
Вибува́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́бути, буду, деш, гл. Пробывать, пробыть, прожить определенное время. В його ніхто не вибуде. Не то добрий, що в доброго год вибуде, але то добрий, що в злого. Ном. № 10361.