Словник української мови (1927)/вибрик
| ◀ вибрехати | Словник української мови В вибрик |
вибрикувати ▶ |
|
Ви́брик, ку, м. 1) Скачок, прыжок (о животных). Ви́бриком. В припрыжку, отбрасывая задние ноги. Як підемо було вибриком на гору. Сим. 200. 2) Капризная выходка.