Словник української мови (1927)/вибиватися
| ◀ вибивати | Словник української мови В вибиватися |
вибирати ▶ |
|
Вибива́тися, ваюся, єшся, сов. в. ви́битися, б'юся, єшся, гл. Выбиваться, выбиться, пробиваться, пробиться. Звіри вже вибились, прибігли. Рудч. Ск. II. 70. Я тобою з війська виб'юсь, з мурів — силою твоєю. К. Псал. 39. Молода, зелена та пахуча травиця з-під землі вибивалася. О. 1862. X. 111. — з си́ли, мо́чі. Выбиться из сил. Коняка вибилась із мочі. Грин. II. 114. *— в лю́ди. Выйти в люди. Балт. у. П. Сум. *— з гро́шей. Поистратиться.