Словник української мови (1927)/вершляг
| ◀ вершковий | Словник української мови В вершляг |
вершник ▶ |
|
Вершля́г, га́, м. Молот. (Коваль) і каже: Ну, я нагрію кліщі, а ти бери вершляг. Мнж. 124. Вершляг хоч шклянку розбиває, та штуку з криці вигинає. Греб. 322.