Словник української мови (1927)/верхів'я
| ◀ верхівка | Словник української мови В верхів'я |
верхлюк ▶ |
|
Верхів'я́, в'я́, с. 1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв… рукою того дуба за верхів'я. О. 1862. V. 83. 2) Волоса на голове, хохол. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. I. 109. *З) Начало верховья (долины) = Верши́на 2. Сл. Нік.