Словник української мови (1927)/верещати
| ◀ верещання | Словник української мови В верещати |
верея ▶ |
|
Вереща́ти, щу́, щи́ш, гл. Резко, пронзительно кричать, визжать, пищать. І кричить, верещить, против діда не мовчить. Нп. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні до кухні її тащить. Ном. № 1222.