Словник української мови (1927)/вергатися

by Борис Грінченко

◀ вергати

Словник української мови Борис Грінченко В вергатися

верглик ▶

Київ: Горно, 1927

Ве́ргатися, гаюся, єшся, сов. в. ве́рг(ну)тися, нуся, нешся, гл. Бросаться, броситься. Шух. I. 212. Як не вержеся усе те на мене, як не стане кусати, гризти. Гн. II. 64.