Словник української мови (1927)/велич
| ◀ велит | Словник української мови В велич |
величайко ▶ |
|
Ве́лич, чі, ж. Громадина, громада. Воли в його велич. Велич був покійний чумак. Ліс у мене стародавній, добрий: дуби — велич усе. Харьк. Дівка така велич. Константиногр. у.