Словник української мови (1927)/вартувати
| ◀ вартування | Словник української мови В вартувати |
вартунок ▶ |
|
Вартува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Я тебе буду вартувати тепер. Чуб. 2) Стоить. Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує. О. 1862. IV 104.